17 листопада в Любомльській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів №2 відбулось засідання Клубу зустрічей з цікавими людьми.
Нещодавно серед учнів старшої ланки було проведено опитування: «З представниками якої професії ви хочете зустрітись?». Найбільше випускники хотіли зустрітись із лікарем, а саме хірургом. Тому було вибрано тему зустрічі «Лікар – покликання чи кар’єра?», на яку запросили відомого у нашому краї лікаря – хірурга ТМО Любомльського і Шацького районів Олександра Володимировича Деця.
Розмову ми почали з дитячих років лікаря. Він розповів, що родом з Любомля і навчався в середній школі №1, закінчивши її, вирішив стати лікарем, бо так йому підказувало серце. Вибір був обдуманим, і ніхто на це не впливав. Вступив юнак до Тернопільського державного медичного університету імені І. Я. Горбачевського, де і почався довгий професійний шлях лікаря.
Пригадав пан Олександр і про те, коли вперше взяв у руки скальпель, аби допомогти врятувати людське життя. Це було під час проходження практики. Тоді він, зовсім юний, переборов усі свої страхи і під керівництвом наставника зробив свою першу операцію по видаленню апендикса.
По закінченню навчання був направлений на роботу у Любомльську центральну лікарню, де працює і до сьогодні, завідує хірургічним відділенням.
Дружина Олександра Володимировича – лікар-педіатр, теж працює у ТМО. Подружжя виховує двох доньок.
Багато випадків було за час професійної діяльності, і можна говорити про це довго, адже лікар - це посередник між людиною і Богом. І коли Бог не в змозі допомогти сам, то він цю справу довіряє людині, яка обрала своїм покликанням рятувати інших.
Двічі доводилось боротися за життя людей з дуже складним пораненням у серце. «Вперше це сталось, коли привезли молодого хлопчину, якому заділи ножем серце. Час ішов на хвилини, потрібно було терміново робити надскладну операцію, адже хлопець був дуже молодим і так хотілось щоб його життя на цьому не завершилось», - каже лікар. Операція пройшла успішно. Відтоді минуло вже багато часу. Але і сьогодні, щоразу зустрічаючись із цим пацієнтом, який одружився, має діток, лікар чує слова подяки від нього.
Розповів гість і про майбутнє медицини та висловив свої думки з приводу медичної реформи. А на завершення зустрічі дав гарні настанови учням та побажав їм обирати професію за покликанням і слухати лише своє серце.
Дякуємо, Олександре Володимировичу, що знайшли вільний час і завітали до нас. Нехай Ваша праця й надалі приносить задоволення і душевний спокій. Дякуємо Вам за кожне врятоване життя.
Нещодавно серед учнів старшої ланки було проведено опитування: «З представниками якої професії ви хочете зустрітись?». Найбільше випускники хотіли зустрітись із лікарем, а саме хірургом. Тому було вибрано тему зустрічі «Лікар – покликання чи кар’єра?», на яку запросили відомого у нашому краї лікаря – хірурга ТМО Любомльського і Шацького районів Олександра Володимировича Деця.
Розмову ми почали з дитячих років лікаря. Він розповів, що родом з Любомля і навчався в середній школі №1, закінчивши її, вирішив стати лікарем, бо так йому підказувало серце. Вибір був обдуманим, і ніхто на це не впливав. Вступив юнак до Тернопільського державного медичного університету імені І. Я. Горбачевського, де і почався довгий професійний шлях лікаря.
Пригадав пан Олександр і про те, коли вперше взяв у руки скальпель, аби допомогти врятувати людське життя. Це було під час проходження практики. Тоді він, зовсім юний, переборов усі свої страхи і під керівництвом наставника зробив свою першу операцію по видаленню апендикса.
По закінченню навчання був направлений на роботу у Любомльську центральну лікарню, де працює і до сьогодні, завідує хірургічним відділенням.
Дружина Олександра Володимировича – лікар-педіатр, теж працює у ТМО. Подружжя виховує двох доньок.
Багато випадків було за час професійної діяльності, і можна говорити про це довго, адже лікар - це посередник між людиною і Богом. І коли Бог не в змозі допомогти сам, то він цю справу довіряє людині, яка обрала своїм покликанням рятувати інших.
Двічі доводилось боротися за життя людей з дуже складним пораненням у серце. «Вперше це сталось, коли привезли молодого хлопчину, якому заділи ножем серце. Час ішов на хвилини, потрібно було терміново робити надскладну операцію, адже хлопець був дуже молодим і так хотілось щоб його життя на цьому не завершилось», - каже лікар. Операція пройшла успішно. Відтоді минуло вже багато часу. Але і сьогодні, щоразу зустрічаючись із цим пацієнтом, який одружився, має діток, лікар чує слова подяки від нього.
Розповів гість і про майбутнє медицини та висловив свої думки з приводу медичної реформи. А на завершення зустрічі дав гарні настанови учням та побажав їм обирати професію за покликанням і слухати лише своє серце.
Дякуємо, Олександре Володимировичу, що знайшли вільний час і завітали до нас. Нехай Ваша праця й надалі приносить задоволення і душевний спокій. Дякуємо Вам за кожне врятоване життя.
Антон Марцинішин, педагог-організатор школи