Системоутворюючою діяльністю виховної роботи школи є колективні творчі справи. І найголовніше те, що під час підготовки та реалізації таких справ згуртовано працюють учні, вчителі та батьки. В позаурочний час у школі «кипить» робота, в якій задіяні всі. Батьки разом з дітьми активно готуються до нашого чергового свята. Тож одним із важливих інноваційних методів є реалізація загальношкільних проектів.
14 квітня у актовій залі Любомльської школи №2, в рамках загальношкільного проекту «Театральні сузір’я», відбулись «Літературні посиденьки». Розпочали захід гарні україночки - ведучі Олена Філімонюк та Ірина Чунь. Любителі театру були приємно вражені майстерною, переконливою грою артистів — учнів 9-А класу. Так чудово поєднані шедеври української драматургії перенесли нас у ті далекі часи і ми на мить забули, що перед нами на сцені діти.
Катерина Смітюх та Марія Мороз зіграли двох сварливих і запеклих ворогів сусідок бабу Палажку та бабу Параску. Дівчата так вжилися в роль, що глядачам хотілося вступити в той конфлікт і примирити їх, але це лише гра акторів, яким гарно вдалося передати емоційний сплеск героїнь.
Дуже колоритними виглядали на сцені юні актори, а хлопці-паньки – Назар Поліщук, Сашко Склянчук та Кирило Коляда, – статні, красиві легені показали комічні пригоди дивних друзів, котрі ніяк не могли порахувати скільки їх є.
Катерина Дитина у ролі Наталки-Полтавки зуміла розчулити глядачів щирістю чистого і вірного дівочого кохання. Ми переживали разом із нею біль від розлуки з коханим Петром.
Пан возний глядачам, на відміну від Наталки, відразу не сподобався. Але Андрій Чунь нас переконав у справжньому коханні свого героя до простої дівчини Наталки, ставився до неї дуже чемно, хоч і важко було йому передати свої почуття тою спотвореною канцеляризмами мовою, якою він звик користуватися. А як возний умовляв виборного Макогоненка (Максима Лісовецького) замовити за нього словечко! Будь-хто погодився б йому допомогти!
Уривок із повісті І.Нечуя-Левицького «Кайдащева сім’я поєднала в собі неповторний колорит відомого твору і новаторський підхід до створення сценічного дійства. Глибина проблематики – бездуховність, неповага людей один до одного, гріховність суспільства – розкривається легко і невимушено, в гумористичній формі, на фоні яскравих декорацій і чудової акторської гри Анни Пех та Вікторії Дунайчик.
Театральне мистецтво важко переоцінити за силою впливу на емоційну сферу людини. Вже багато століть українська драматургія не сходить зі сцен найкращих театрів, а на нашій шкільній сцені вона вже другий рік поспіль.
Як добре, що Марії Миколаївні Мед вистачило снаги, таланту і терпіння втілити у життя постановку цих п’єс, під час перегляду яких ми отримали величезне емоційне задоволення.
P.S. Фото з проекту можна переглянути на вкладці "Фотогалерея"
14 квітня у актовій залі Любомльської школи №2, в рамках загальношкільного проекту «Театральні сузір’я», відбулись «Літературні посиденьки». Розпочали захід гарні україночки - ведучі Олена Філімонюк та Ірина Чунь. Любителі театру були приємно вражені майстерною, переконливою грою артистів — учнів 9-А класу. Так чудово поєднані шедеври української драматургії перенесли нас у ті далекі часи і ми на мить забули, що перед нами на сцені діти.
Катерина Смітюх та Марія Мороз зіграли двох сварливих і запеклих ворогів сусідок бабу Палажку та бабу Параску. Дівчата так вжилися в роль, що глядачам хотілося вступити в той конфлікт і примирити їх, але це лише гра акторів, яким гарно вдалося передати емоційний сплеск героїнь.
Дуже колоритними виглядали на сцені юні актори, а хлопці-паньки – Назар Поліщук, Сашко Склянчук та Кирило Коляда, – статні, красиві легені показали комічні пригоди дивних друзів, котрі ніяк не могли порахувати скільки їх є.
Катерина Дитина у ролі Наталки-Полтавки зуміла розчулити глядачів щирістю чистого і вірного дівочого кохання. Ми переживали разом із нею біль від розлуки з коханим Петром.
Пан возний глядачам, на відміну від Наталки, відразу не сподобався. Але Андрій Чунь нас переконав у справжньому коханні свого героя до простої дівчини Наталки, ставився до неї дуже чемно, хоч і важко було йому передати свої почуття тою спотвореною канцеляризмами мовою, якою він звик користуватися. А як возний умовляв виборного Макогоненка (Максима Лісовецького) замовити за нього словечко! Будь-хто погодився б йому допомогти!
Уривок із повісті І.Нечуя-Левицького «Кайдащева сім’я поєднала в собі неповторний колорит відомого твору і новаторський підхід до створення сценічного дійства. Глибина проблематики – бездуховність, неповага людей один до одного, гріховність суспільства – розкривається легко і невимушено, в гумористичній формі, на фоні яскравих декорацій і чудової акторської гри Анни Пех та Вікторії Дунайчик.
Театральне мистецтво важко переоцінити за силою впливу на емоційну сферу людини. Вже багато століть українська драматургія не сходить зі сцен найкращих театрів, а на нашій шкільній сцені вона вже другий рік поспіль.
Як добре, що Марії Миколаївні Мед вистачило снаги, таланту і терпіння втілити у життя постановку цих п’єс, під час перегляду яких ми отримали величезне емоційне задоволення.
Вдячні глядачі
P.S. Фото з проекту можна переглянути на вкладці "Фотогалерея"