9 квітня, у середу, 200 учнів нашої школи побували на виставі Волинського обласного академічного театру ляльок «Думи Кобзаря».
Унікальність даної вистави полягає в незвичній для нашого глядача постановці — втіленні творів Тараса Шевченка в техніці «театр тіней», яка зародився понад 1500 років тому в Азії. В основу вистави поклали твори Кобзаря, які передбачені шкільною програмою.
Під час постановки на вірш «Садок вишневий коло хати» діти повторювали слова за актрисою. А в постановці на вірш «Тополя» глядачі бачили лише тінь дівчини, яка не дочекавшись коханого козака, напилася зілля та перетворилася на струнку тополю.
Не спостерігаючи міміки акторів, коли сприймаєш лише їх тіні, виникає містичне відчуття. Тут головне пластика та володіння актором власним тілом, адже саме воно розповідає глядачам історію — зображає тугу, ридання відчаю чи радість.
Дітей звеселив уривок із комедії «Сон» де розповідається про царські палати. В ньому були використані ляльки, які виконували ролі царя, цариці та їхніх підданих.
Загалом у виставі обіграли сім творів Кобзаря, окрім вищезгаданих, актори представили уривки з поем «Гамалія», «Іван Підкова», вірша «Думка» та «Думи мої, думи мої». Саме словами з цього твору завершився дебют вистави: «... В Україну ідіть, діти! В нашу Україну... Там найдете щире серце і слово ласкаве, там найдете щиру правду, а ще, може, й славу...»
Унікальність даної вистави полягає в незвичній для нашого глядача постановці — втіленні творів Тараса Шевченка в техніці «театр тіней», яка зародився понад 1500 років тому в Азії. В основу вистави поклали твори Кобзаря, які передбачені шкільною програмою.
Під час постановки на вірш «Садок вишневий коло хати» діти повторювали слова за актрисою. А в постановці на вірш «Тополя» глядачі бачили лише тінь дівчини, яка не дочекавшись коханого козака, напилася зілля та перетворилася на струнку тополю.
Не спостерігаючи міміки акторів, коли сприймаєш лише їх тіні, виникає містичне відчуття. Тут головне пластика та володіння актором власним тілом, адже саме воно розповідає глядачам історію — зображає тугу, ридання відчаю чи радість.
Дітей звеселив уривок із комедії «Сон» де розповідається про царські палати. В ньому були використані ляльки, які виконували ролі царя, цариці та їхніх підданих.
Загалом у виставі обіграли сім творів Кобзаря, окрім вищезгаданих, актори представили уривки з поем «Гамалія», «Іван Підкова», вірша «Думка» та «Думи мої, думи мої». Саме словами з цього твору завершився дебют вистави: «... В Україну ідіть, діти! В нашу Україну... Там найдете щире серце і слово ласкаве, там найдете щиру правду, а ще, може, й славу...»